Домой Аналитика Рапорт МОЗ – що не сказали, а чим маніпулювали на «Урядовому порталі»

Рапорт МОЗ – що не сказали, а чим маніпулювали на «Урядовому порталі»

582
0
ПОДЕЛИТЬСЯ

Вітчизняний Мінздрав розмістив на «Урядовому порталі» пафосний текст, який приурочив до Міжнародного дня боротьби з корупцією.

У публікації йдеться про прояви корупції, які начебто мали місце у минулому, і які героїчними зусиллями нинішнього керівництва відомства вдалося подолати.

Причому матеріал настільки маніпулятивний, що його можна розбирати на цитати. Хоча б для того, щоб зрозуміти, якою профанацією є діяльність Міністерства та до яких фальсифікацій його очільники готові вдатися, щоб факти цього невігластва приховати від громадськості.

«Крок за кроком Міністерство охорони здоров’я впроваджує зміни у сфері охорони здоров’я, щоби створити нову екосистему, в якій стануть неможливими самі причини корупції завдяки зрозумілим, прозорим, чітким і чесним новим правилам і процедурам, однаковим для всіх», – починається розповідь зі скромного вступу. Як поєднується категорія «нова екосистема» з ситуацією в українській медицині, може сказати лише той, хто це написав. І розмістив на офіційному сайті Кабміну.

Пункт № 1 віщає: «Завдяки державним закупівлям через міжнародні організації стало неможливим наживатися на продажу препаратів за завищеними цінами».

Все б нічого, тільки у 2017 році Національна поліція розпочала розслідування, як МОЗ за Програмою розвитку ООН закуповувала ліки за 7 державними програмами за завищеними цінами. Тоді ж, за словами директора Інституту серця Бориса Тодурова, Міністерство зірвало програми закупівель ліків і медичних виробів по серцево-судинним захворюванням на 364 млн грн. А головним об’єктом критики з його боку стала передача закупівель серцево-судинних препаратів британському закупівельному агентству Crown Agents. Через перехід на нові процедури закупівель процес оголошення тендерів затягнувся, і лікувальні установи залишилися без найнеобхіднішого.

Щоб завершити цю тему, можна процитувати й голову Комітету ВР з питань охорони здоров’я Ольгу Богомолець, яка декілька днів тому навела дані про сплату Україною винагороди і за логістику міжнародним посередникам 6,5% від загальної суми закупівель. І що країна за роки керування Супрун втратила понад 2 млрд грн.

Тут, до речі, теж все зрозуміло. Богомолець лобіює інтереси вітчизняних фармацевтів, а Супрун – транснаціональних. Але факт неприхованої корупції є очевидним.

Пункт № 2: Жодних препаратів без доведеної ефективності за кошти платників податків.

Як йдеться в публікації журналу «Психосоматична медицина та загальна практика» (яку, між іншим, коментує дуже «свідомий» espreso.tv), Україна дуже добре підходить для промоції різних медичних препаратів з сумнівною ефективністю. Лише 3 препарати із 12, які українці купують найчастіше, мають достатню доказову базу щодо їх ефективності. Більшість медикаментів у нас відпускають без рецептів. Безрецептурні препарати також можна рекламувати. В нашій країні немає установи, яка би контролювала правдивість інформації на упаковці препарату згідно із принципами доказової медицини.

Інші пояснення, здається, зайві.

Пункт № 3: Українці мають право на відкритий доступ до інформації про безоплатні ліки.

Скажемо більше – МОЗ неодноразово грозило карати лікарні, на сайтах яких немає переліку наявних безкоштовних ліків.

Ось тільки: 1) Навіть у великих містах більшість Інтернет-ресурсів центрів медичної допомоги «у стадії розробки»; 2) Національний перелік основних лікарських засобів вже викликав чимало дискусій. Фармбізнес цікавиться, чому до списку увійшли ті, а не інші препарати. Пацієнтів із рідкісними діагнозами непокоїть, що Нацперелік може блокувати поставки дороговартісних, але життєво необхідних ліків в регіони; 3) З 2016 року перелік безкоштовних ліків в Україні скоротили втричі.

Погодимося – доступ до інформації українці мають. А безкоштовних ліків – ні.

Пункт № 4: Кожен медзаклад зобов’язаний публікувати інформацію про благодійні внески та витрати коштів, які надали пацієнти добровільно

Дійсно, у серпні 2018 р. Мінздрав оприлюднив лист з вимогами, що медичні установи не мають права вимагати від пацієнтів благодійних внесків, але можуть збирати кошти на добровільній основі. При цьому звітність про зібрані кошти та їх використання повинна бути публічною.

Це і так передбачено п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Та й саму проблему «благодійних внесків» за додаткові послуги не знімає. А як у лікарнях виписують довідки про тимчасову втрату працездатності Супрун & Ко не знає.

Пункт № 5: Триває трансформація первинної ланки системи охорони здоров’я України. Чітко прописаний гарантований перелік послуг, який надають терапевти, педіатри та сімейні лікарі пацієнтам, а вартість оплачує НСЗУ – це та прозорість та чіткість, якої вимагали пацієнти.

Пацієнти вимагали якісного лікування і доступності медичних послуг. Медична «реформа» знищила й те, й інше.

Пункт № 6: Система «Електронне здоров’я», яку почали впроваджувати, стане основою для прозорого фінансування, звітності про використання державних коштів, формування достовірної статистики, захисту персональних даних пацієнтів.

Тільки система працює з гріхом навпіл. А персональні дані кочують у паперовому варіанті з кабінету до кабінету, поки їх не внесли до електронної системи. «Прозоре фінансування» призвело до хаосу в первинній ланці медицини.

МОЗ про це також не знає.

Пункт № 7: Запровадження електронного реєстру пацієнтів, що потребують інсулінотерапії.

За даними регіонів, потреба в коштах на поточний рік для забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну становить 1388 037,636 тисяч гривень. Обсяг коштів, виділених з державного бюджету на 2018 рік на зазначені цілі (як цільові кошти в складі медичної субвенції з урахуванням залишку коштів на початок року), становить 720 795,990 тисяч гривень або 51,93% від потреби. З місцевих бюджетів додатково виділено 290 602, 077 000 гривен (20,94% від потреби).

Тобто, потреба в додаткових коштах до кінця 2018 року для забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну становить 293 332 290 гривень.

Як і у попередніх пунктах. Електронний реєстр є, а коштів на інсулін – немає.

Пункт № 8: З початку року керівників державних і комунальних медзакладів по усій країні вибирають не «свої», а конкурсна комісія, до якої обов’язково входять представники громадськості.

«Свої» – це депутати органів місцевого самоврядування, які тільки й мають, відповідно до чинного законодавства, право на це.

Втім, «громадськість» активно брала участь у конкурсах у «революційному» 2014 році. Хто голосніше кричав – той і потрапляв до складу комісії. Деяких потім ловили за хабарі.

Пункт № 9: Впровадження єдиного державного кваліфікаційного іспиту (ЄДКІ) у 2019 році зменшить корупційні ризики, оскільки міжнародний іспит з основ медицини неможливо купити.

Впровадження ЄДКІ у тому стані, до якого українську систему охорони здоров’я довели сучасні горе-«реформатори» призведе лише до того, що звільняться останні кваліфіковані спеціалісти.

Пункт № 10: Заслуховування звітів керівників вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти МОЗ України про виконання умов контракту дали змогу виявити низку правопорушень та зловживань ректорів, зокрема Валерія Запорожана (Одеський національний медичний університет) та Катерини Амосової (Національний медичний університет ім. Богомольця).

Ну а це просто зведення рахунків. З використанням такого ресурсу, як «Урядовий портал». Суди, до речі, тривають, однак МОЗ уже безапеляційно заявляє про власну правоту.

Ось і весь «звіт». Від прямих підлогів (п. 1, 2), до дрібних кляуз (п. 10).

Кризовий стан в українській медицині поглибився? Так.

Корупцію подолано? Зайдіть до будь-якої лікарні.

А що Мінздрав? Мінздрав освоює кошти.

Автор: Олег Карлов

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ